Печера Магура Болгарія

Печера була заселена в різні історичні епохи, і кожна з них залишила тут свій слід. Тут можна побачити наскельні малюнки, залишки глиняного посуду та старослов’янські написи. Сьогодні печеру використовують не лише як екскурсійну локацію, а й як підвали для зберігання вина та ігристого вина Magura.

Печера розташована у вапняковій горі на висоті 461 м над рівнем моря. Під час екскурсії відвідувачі спускаються на глибину до 56 м. Усередині є 4 галереї та 6 залів, висота склепінь у яких сягає 27 м.

Графік роботи

Опис залів

У Магурі є кілька залів. Найбільший із них — перший, так званий Тріумфальний зал. Його довжина становить 128 м, ширина — 58 м, а висота склепіння сягає 28 м, тобто приблизно дев’ятиповерхового будинку.

У південній частині залу утворився великий алювіальний конус, на якому споруджено кам’яні сходи, що ведуть донизу. Серед печерних утворень особливо вирізняються сталагміти «Блакитні куполи», розташовані в північно-західній частині залу.

Тут було виявлено фундаменти жител, знаряддя праці — ножі, скребки, прикраси — та печі. Також знайдено гончарні вироби. Житла споруджували з дерев’яних кілків, забитих у глиняну підлогу з інтервалом близько 25 см, переплітали їх гілками й обмазували глиною. Дахом слугувало склепіння печери. Археологи також знайшли залишки вогнищ і місця для зберігання попелу та вугілля.

У печері також знайдено кістки свійської худоби, оленя, козулі, дикої кози та печерного ведмедя.

Колишня Галерея кажанів площею 2 800 м² нині відокремлена від Тріумфального залу штучною стіною та перетворена на винний льох Magura. Тут витримують високоякісне ігристе та червоне вино марки Magura.

Наступний зал називається «Руїни». Його площа становить 2 800 м², довжина — 85 м, ширина — до 68 м, а висота — до 27 м. Дно залу вкрите великими кам’яними брилами, що обвалилися зі стелі та стін.

Поперечний профіль залу асиметричний: південно-західна частина пологіша, а північно-східна — крутіша. У південній частині ділянка, відома як «Стрільбище», спускається вниз. У 1943 році партизани загону Георгія Бенковського тренувалися тут у стрільбі по полум’ю свічки, встановленої на верхівці сталагміта.

Західний кінець «Стрільбища» сполучений із Галереєю малюнків, яка спочатку простягається з північного сходу на південний захід, а потім змінює напрямок із південного сходу на північний захід. Далі утворюються три невеликі зали: Зал Сонця, «Глиняні горщики» та Зал Темряви. Цей печерний коридор має довжину 240 м, площу 3 750 м² і максимальну висоту 24 м.

Саме в цьому коридорі розташована головна гордість Магури — оригінальні наскельні малюнки, що належать до найцікавіших пам’яток первісного мистецтва на Балканському півострові.

У Галереї малюнків і Залі Сонця збереглося понад 100 зображень, виконаних гуано кажанів. На них схематично зображено чоловіків і жінок, тварин, які важко розпізнати, а також різні знаки — літероподібні символи, прямі та зигзагоподібні лінії. Найкраще збереглися й найбільше вражають сцени танцю та полювання в так званому Культовому залі. Вважається, що ці малюнки належать до ранньої бронзової доби.

Малюнки Магури — цінне свідчення життя давніх людей у цьому регіоні.

Зал сталактитів — один із найбільших у печері. Його площа становить 3 640 м², довжина — 92 м, ширина — до 52 м, висота — 16 м. Товщина шару вапняку над залом сягає 126 м. Найпомітніші утворення тут — Великий і Малий сталактони. Великий сталактон має висоту 20 м і окружність 12 м.

У східній частині зал ніби «відгороджений» величезною скельною брилою розміром 19 × 24 м, що обвалилася зі стіни та стелі. Це свідчить про те, що обвал стався вже після утворення двох сталактонів. Ще одна характерна пам’ятка залу — сталагміти «Два брати». На дні розкидані одні з найбільших кам’яних брил у всій печері.

Наступний зал завдовжки 11,4 м і діаметром 6 м біля основи отримав назву «Впала сосна» — на честь однойменного поваленого сталагміта.

Цікавий і сталагміт «Дракон» заввишки до 2,6 м. Найпівнічніша частина цього залу — найнижча точка Магури, розташована на 50 м нижче входу.

Далі розташований зал «Тополя». Його довжина становить 121 м, ширина — до 35 м. Серед великих і малих кам’яних брил на дні зберігся тонкий сталагміт «Тополя» заввишки понад 6 м.

У південній частині залу височіє стрімка Стіна Плачу. Вона завершується просторою терасою, прикрашеною невеликими витонченими сталагмітами, що утворюють композицію «Багдад». Уздовж тераси лежить річкова галька.

Тронний зал багато оздоблений печерними утвореннями, серед яких найкрасивішими вважаються Трон, Медуза та Скам’янілий водоспад.

Санаторій переобладнали на тимчасову лікарню для лікування людей з астмою.

Експерименти, проведені з пацієнтами влітку 1974–1975 років, дали добрі результати. Сприятливі природні умови — відсутність алергенів, чисте повітря, стабільна температура, вологість, шумоізоляція, іонізація та спеціальне освітлення — створюють особливо комфортне середовище для людей з астмою. Пацієнти відчували помітне полегшення дихання та загальне покращення самопочуття.

Цю печеру варто побачити кожному, хто захоплюється красою підземного світу.

Як одягнутися?

Температура в печері протягом усього року тримається на рівні близько 12 °C. Тому навіть улітку варто взяти із собою теплу куртку. Найкраще обрати туристичне взуття, у якому буде зручно підніматися й спускатися всередині печери. Також можуть знадобитися рукавички та ліхтарик.

Як дістатися?

Із Софії дорога займає трохи більше трьох годин (190 км). Їдьте на північ через село Гинці. Далі, не заїжджаючи до Боровиці, візьміть лівіше та прямуйте до села Долні-Лом. Потім через Ружинці їдьте до Димово. Звідти до печери — менш ніж 15 км на захід.

Із Бургаса маршрут значно довший — близько 575 км. Поїздка автомобілем триватиме приблизно 6,5 години. Рухайтеся на північний захід і, не доїжджаючи до Ветрена, поверніть ліворуч. Далі їдьте на захід повз Ямбол, який залишиться ліворуч, і Стару Загору — праворуч. Минувши околиці Пловдива та Пазарджика, продовжуйте рух на північний захід у напрямку Софії. Об’їдьте Софію зі східного боку й на виїзді з міста на кільці поверніть ліворуч, на південний захід. Другий поворот після кільця веде праворуч до Костинброда. Далі ви виходите на той самий маршрут із Софії до Магури.

Що є поруч?

За кілька кілометрів розташоване найбільше внутрішнє озеро Болгарії — Рабішське озеро. Його площа становить 3,25 км², а глибина — 10–15 м. Це приємне місце для відпочинку на природі та купання у прісній воді.

Тут можна й порибалити. В озері водяться товстолобики, амури, щуки та соми.

За 22,5 км від печери розташований Белоградчик. Щоб дістатися туди, поверніться тією самою дорогою до Кладоруба, а звідти зверніть у бік річки Салашка. Через 7 км поверніть ліворуч — і ще за 8 км ви будете в Белоградчику.

Одна з головних пам’яток міста — Белоградчицька фортеця.

Її почали будувати ще за часів Римської імперії, тож це одна з найдавніших фортець Болгарії. Архітектура споруди дуже своєрідна: штучні стіни зведені на північному заході та південному сході, а з інших боків природними стінами слугують Белоградчицькі скелі.

Фортеця не раз переходила з рук у руки, тому в її архітектурі поєднуються османські та європейські риси. Востаннє вона брала участь у бойових діях у 1885 році, під час Сербсько-болгарської війни.

Фортеця поділена на три двори. Сьогодні перший двір — переважно горбиста відкрита ділянка з гарними краєвидами. У другому можна побачити залишки стародавніх споруд: колись тут стояли млини та будинки важливих осіб. Через третій двір можна піднятися на скельні стіни, звідки відкривається чудова панорама місцевості.

Скелі в цих місцях надзвичайно незвичайні та вражаючі. Вважається, що химерних форм їм надало море, яке колись покривало цю територію. Окремі утворення сягають 200 м заввишки й мають різні відтінки — від жовтого до червоного.

Фортеця та скелі використовувалися як декорації у фільмах «У пошуках капітана Гранта» (СРСР), «Дон Кіхот повертається» (Росія, Болгарія) та «Попіл» (Польща).

Печера Магура дає змогу ближче познайомитися з підземним світом, прихованим від наших очей. Екскурсоводи розповідають багато цікавого про саму печеру та про людей, чиє життя в різні епохи було з нею пов’язане. Навколо Магури також є чимало вартих уваги місць, тож цю подорож легко продовжити на цілий день або й довше.